Інтел-Консалт

Одного разу до Майстра прийшов молодий чоловік і сказав: – Я прийшов до тебе, бо відчуваю себе таким жалюгідним і нікчемним, що мені не хочеться жити. Все навколо твердять, що я невдаха, тюхтій і ідіот. Прошу тебе, Майстер, допоможи мені!
Майстер, миттю глянувши на юнака, квапливо відповів: – Вибач, але я зараз дуже зайнятий і ніяк не можу тобі допомогти. Мені потрібно терміново залагодити одну дуже важливу справу, – і, трохи подумавши, додав: – Але якщо ти погодишся допомогти мені в моїй справі, то я із задоволенням допоможу тобі в твоєму.
- З … із задоволенням, Майстер, – пробурмотів той, з гіркотою відзначивши, що його в черговий раз відсувають на другий план. Майстер зняв зі свого лівого мізинця перстень з красивим каменем.
- Візьми коня і скачи на ринкову площу! Мені потрібно терміново продати цей перстень, щоб віддати борг. Ні в якому разі не погоджуйся на ціну нижче золотої монети!

Юнак взяв перстень і поскакав. Приїхавши на ринкову площу, він став пропонувати перстень торговцям, і ті спочатку з цікавістю роздивлялися його товар. Але варто було їм почути про золоту монету, як вони тут же втрачали до перстня всякий інтерес. Одні відкрито сміялися йому в обличчя, інші просто відверталися, і лише один торговець люб’язно пояснив йому, що золота монета – це занадто висока ціна за такий перстень і що за нього можуть дати хіба що мідну монету, ну в крайньому випадку срібну.
Обійшовши весь ринок і запропонувавши перстень добрій сотні людей, юнак знову осідлав коня і повернувся назад. Сильно пригнічений невдачею, він увійшов до Майстра.
- Майстер, я не зміг виконати свого доручення, – з сумом сказав він. – У кращому випадку я міг би виручити за перстень пару срібних монет, але ніяк не золоту! Торговці стверджують, що це перстень стільки не коштує.
- Так, непогано було б дізнатися справжню цінність перстня! Ну а хто може зробити це краще, ніж ювелір? Скачи-ка до ювеліра та запитай у нього, скільки він запропонує за перстень.
Юнак подався до ювеліра. Той довго розглядав перстень і, нарешті, сказав:
- Передай Майстру, що зараз я не можу дати йому більше 58-ми золотих монет. Але якщо він дасть мені час, я куплю перстень за 70, враховуючи терміновість угоди.
- Сімдесят золотих монет?! – Юнак радісно засміявся, подякував ювеліра і щодуху помчав назад.
- Сідай сюди, – сказав Майстер, вислухавши жвавий розповідь молодої людини. – І знай, сину, що ти і є це саме кільце. Дорогоцінний і неповторне! І оцінити тебе може тільки справжній експерт. Так навіщо ж ти ходиш по базару, очікуючи, що це зробить перший зустрічний?